В межах SUNNY BUNNY відбувається низка важливих дискусій та лекцій. Оглядаємо першу частину подій індустірйної секції.
На дискусії «Чого ви ходили по Хрещатику: лесбіянки, гей-паради?» говорили про вуличний квір-активізм в Україні.
Яків Лавринець, співорганізатор КиївПрайду та Харківпрайду, співголова ГО «ХЖО Сфера», розповів про своє бачення ситуації щодо активізму в останні роки:
«На мою думку, прайди – це одні з найсильніших та найефективніших проявів вуличного квір-активізму. Я цей рік називаю одним з найквірніших в Україні, бо він почався з Маршу Жінок, продовжився тим, що зараз триває SUNNY BUNNY. На майбутнє запланована акція протидії гомофобії, потім Львів-прайд та Київ-прайд. А восени відбудеться Одеса-прайд. Попри це, ми стикаємося і з критикою, нас намагаються переконати, що прайди – це вже не актуально».
«ЛГБТ супротив завжди помітний, бо люди буквально борються за своє життя, за виживання. І жінок теж помітно, адже ці права та можливості, які зараз маємо, були виборені ними. Тому для мене органічно, що лесбійки, та в цілому ЛҐБТ-люди виходять на марш жінок і я дуже цим пишаюсь», — зазначила голова ГО «Феміністична майстерня» та співорганізаторка ЛьвівПрайду, Анастасія Герасименко.
Михайло Юров, співорганізатор КиївПрайд, поділився власним досвідом про повернення події до столиці: «Було дуже важко організувати все. Можна було подивитись на інші події, й зрозуміти, що не вдалося нічого зробити, окрім ХарківПрайду, який стабільно знаходив якийсь із варіантів проведення події. Коли ми намагались організувати КиївПрайд, то відчули себе, ніби на самому початку. Дуже великий опір був, урядовцям та поліції потрібно було багато пояснювати, чому ця подія важлива».
Про появу ЛьвівПрайд, який виник вже після повномасштабного вторгнення, розповіла Ольга Ященко, голова ГО «Феміністична майстерня» та співорганізаторка ЛьвівПрайду: «Ми хотіли зробити акцію про права ЛҐБТКІА+ людей, ми не планували влаштовувати прайд. І потім, завдяки проблемам в перемовинах з місцевою владою і поліцією, нам довелося перенести захід на червень. Всі процеси перемовин та підготовки дещо перемкнули наш фокус уваги, тож ми з командою лише згодом усвідомили, що ми робимо ЛьвівПрайд».
«Бувають дуже палкі дискусії на етапі, коли ми домовляємось з поліцією або владою за проведення заходу. Але для мене мабуть, найскладніше, організовувати процес маршу або автопробігу і фестиваль, бо там залучено більше людей – як команди, так і відвідувачів. Ми переймаємось, щоб все це було безпечно, гарно, масово, щоб люди не боялись прийти і могли в будь-який спосіб проявитись. На лекціях поставити питання, обговорити щось», — Софія Єніна, співголова ГО «ХЖО Сфера» та співорганізаторка ХарківПрайду розповіла про ситуацію у Харкові.
На презентації журналу «Білкіс» поговорили про те, яким буває гендерно зумовлене насильство щодо лесбійок, як підтримувати себе та близьких після пережитого та як етично писати й знімати історії постраждалих.
Олеся Королюк, співредакторка та авторка текстів журналу «Білкіс», зазначила:
«Можливо люди під терміном “насильство” уявляють щось дуже екстремальне, фізичне чи сексуальне насильство. Але насильство завжди починається з маленьких проявів. І буває так, що дещо з цього в нашому суспільстві толерують, сприймають як щось нормальне. Якщо говорити про лесбійок, то все починається з побутової гомофобії, з якихось упереджень, які люди не прорефлексовують в собі, а продовжують повторювати, не думаючи що це щось погане».
Анна Хаєвська, психотерапевтка, редакторка Wonderzine, засновниця психологічної платформи розповіла про досвід роботи: «Ми запустили платформу, коли дізнались про рівень насильства на окупованих територіях, адже ми хотіли допомогти. Потік людей був величезний, ми отримували близько 100 запитів на день і багато з них повʼязані з насильством. Сьогодні в Україні подібною допомогою займаються переважно громадські організації, а на державному рівні, на жаль, ні. Проблема в тому, що більшість організацій працюють на донорській допомозі і коли вона закінчується, значно сповільнюється та ускладнюється робота».
На дискусії «Ballroom-культура: від витоків до сьогодення», говорили про минуле та сьогодення ballroom-культури, а також її межі та цінності. Перформерка та представниця української ballroom-сцени Alexa Crystal розповіла деталі щодо зародження та розвитку течії: «Ballroom-культура — це простір, створений як спротив расизму та расовій дискримінації. Вона зародилася у 1972 році завдяки Крістал ЛаБейджі. Крістал зрозуміла, що більше не хоче залишатися в системі, де панує расова дискримінація, де її не приймають і не дають можливості проявлятися та бути собою. Разом із подругою Лотті вони вирішили створити власний простір: від темношкірих — для темношкірих. Так з’явився перший Хаус (Дім) — один із фундаментальних елементів культури. Саме расова дискримінація стала головною рушійною силою створення Ballroom».
Віктор Глух – засновник подій Watch Me Serve, танцівник, DJ, поділився своїм досвідом: «Усе будується на тому, що через свій перформанс та дії ви здобуваєте певне визнання й статус. Це критично важливий момент, адже на початках це була глибоко андеграундна культура. Тоді ці люди не могли потрапити у кліпи до зірок чи стати популярними, як це відбувається зараз. «Ballroom» відокремився від зовнішнього світу, аби створити власний, де кожен має рівні можливості стати зіркою. Тут не важливо, ким ти є у реальному житті — багатим чи відомим. Важливо лише те, ким ти є у цій спільноті, що ти демонструєш на подіумі та як перформуєш, виходячи у своїй категорії».
Владислав Рекотов, співорганізатор подій Watch Me Serve, режисер, оператор, drag queen та амбасадор фестивалю SUNNY BUNNY, зазначив: «Драма — це невід’ємна частина “Ballroom”. Всі ці конфлікти, здирання перук і суперечки мають право на існування саме тут. Чому? Бо це місце, де збирається ком’юніті. Не важливо, яка у тебе гендерна ідентичність — тут ми всі свої. Головне завдання події — дати людям можливість відчути, що вони можуть бути собою, ким завгодно, і при цьому залишатися захищеними від outside world". У зовнішньому світі ми не завжди можемо дозволити собі таку свободу. Якщо я вийду у перуці на Хрещатик, це може мати наслідки. А в Ballroom ми створюємо настільки "safe space", що люди почуваються в достатній безпеці, щоб навіть дозволити собі драми та здирання перук одне з одного».
На дискусії «Шлях до ЄС і право на сім’ю: де ми зараз» проходили обговорення, як працює адвокація, які норми та закони очікують на запровадження у найближчому майбутньому, а також про роботу медіа та вплив їх рішень на ситуацію.
Блогерка та психологиня Монро, зауважила: «Новий законопроєкт №15150 — це не повноцінне доопрацювання попередньої редакції Цивільного кодексу, а радше косметичне редагування документів, яке системно виключає представників ЛҐБТІК+ зі сфери сімейного права. У мене є відчуття, що є окрема група людей, які розробляють закони, а є українське суспільство, більшість якого підтримує цивільні партнерства. Цей запит сформувався ще до початку повномасштабного вторгнення».
Олег Максим’як, адвокаційний менеджер ГО «Точка Опори ЮА» розтлумачив деякі правові аспекти: «Наразі документ (проєкт нового Цивільного кодексу — ред.) зареєстрований і перебуває на розгляді Верховної Ради. Наскільки нам відомо, у парламенті вже є необхідні голоси та певні домовленості. Зміни, які ми спостерігаємо, мають суто формальний характер — це правки від фракцій та окремих депутатів, що стали результатом внутрішніх торгів задля підтримки ініціативи. Найближчим часом очікується голосування у першому читанні, після чого розпочнеться робота в межах комітету. Ми розуміємо, що загальну рамку вже задано, і проєкт, імовірно, буде ухвалений. Проте наша основна мета — внести корективи, що стосуються прав людини: спільноти ЛҐБТКІА+, жінок та дітей. Зокрема, значна частина пропозицій стосується питань усиновлення та виховання. Зараз ми активно напрацьовуємо ці положення».
Анастасія Попова, співголова ГО «ХЖО Сфера», співорганізаторка ХарківПрайду поділилась своїми спостереженнями: «Проблема несприйняття ЛҐБТІК-спільноти українським суспільством перебільшена. Моя колежанка Ганна Шуригіна у відповідь на новий проєкт кодексу вирішила влаштувати персональний флешмоб: вона приходила до людей у Харкові, які нібито налаштовані вороже, і запитувала особисто, чи проти вони її шлюбу з партнеркою. Вона не почула жодної відмови. Суспільство готове до змін. Чому нас не чує держава? Мені здається, ситуація подібна до акцій на підтримку НАБУ та САП: українці мають чітко продемонструвати владі, що для них є справді важливим».
Олександр Деменко, ветеран, голова ГО «ЛҐБТ військові за рівні права»: «На жаль, у більшості представників українського суспільства стало не модно дивитися далі власного носа. Будь-який меседж доводиться буквально розжовувати на яскравих прикладах. І для цього часто потрібні не герої, а жертви — адже справжні зміни починаються лише тоді, коли з'являються перші постраждалі. Навіть впровадження цивільних партнерств у перспективі вплине на економічні показники та добробут кожного громадянина. Всі хочуть жити «як у Європі», але при цьому не бажають платити податки й виступають із гомофобними гаслами».
Яків Лавринець (співорганізатор КиївПрайду та ХарківПрайду, співголова ГО «ХЖО Сфера» розповів про соціальну рекламу від ХарківПрайду та свій досвід роботи:
«Гарна реклама залишає відчуття, наче після перегляду надихаючого фільму. Соціальна реклама — це продаж ідей та цінностей, які нам важливі. Я долучився до створення близько 25 рекламних роликів. Мене це дуже надихає, бо такі відео можуть змінювати суспільство».
Анастасія Герасименко операційна директорка ГО «Інсайт», співзасновниця БО «Марш Жінок» зазначила: «Сенс соціальної реклами полягає не в тому, щоб когось переконати, а в тому, щоб почати дискусію та порушити важливі питання. І ті, хто не буде згоден з меседжами, обов’язково наштовхнеться на протилежну думку когось, хто знаходиться поруч».
Анастасія Попова, співголова ГО «ХЖО Сфера» поділилась власними думками: «Я дуже радію, коли ЛҐБТІК+-організаціям вдається знімати відео своїми силами і коли нарешті з’являється можливість залучати рекламні агенції. Сподіваюсь, що кількість агенцій, які долучатимуться до кампаній не заради прибутку, а для підсилення видимості спільноти, зростатиме».
Дискусії та лекції тривають, і невдовзі ми випустимо другу частину огляду.
До зустрічі на SUNNY BUNNY!
