НА КІНОФЕСТИВАЛІ SUNNY BUNNY ВІДБУЛИСЯ СПЕЦІАЛЬНІ ПОКАЗИ

‍

На фестивалі ЛҐБТКІА+ фільмів SUNNY BUNNY, що проходить у Києві 22–28 червня, відбулися два спеціальні покази.

‍

У суботу, 24 червня, у кінотеатрі «Жовтень» відбувся допрем'єрний показ трьох епізодів документального проєкту «Видимі» Суспільного Мовлення.

‍

Проєкт «Видимі» — це 10 документальних історій, герої яких доводять, що абсолютно всі українці та українки зараз єдині. Вони важко працюють, волонтерять, воюють, борються та творять, і при цьому мають право бути собою. Кожен і кожна з них у свій спосіб проживають цю війну і знаходять шляхи, аби жити наповненим життям та підтримувати інших.

‍

Модерувала захід директорка департаменту цифрового контенту та соцмереж Суспільного Олександра Чернова.

‍

«Кінофестиваль SUNNY BUNNY — майданчик, на якому вперше стали дійсно видимими історії наших героїв, їхня персональна боротьба й діяльність як активних громадян та громадянок. Незабаром ці та інші історії можна буде подивитись на ютуб-каналі Суспільне Культура. Для нас як для Суспільного важливо “виходити” до широкої аудиторії й говорити  відверто про зміни, яких потребує наше суспільство», — розповіла Олександра Чернова.

‍

Після показу відбулись обговорення та дискусії гостей події з героями і героїнями проєкту.

‍

У неділю, 25 червня, на кінофестивалі SUNNY BUNNY відбувся показ двох документальних короткометражних фільмів Анжеліки Устименко та Алекса Кінга: «Українські квір-борці за свободу» та «Rebel Queers: квір-опір України», що розповідають про ЛҐБТКІА+ військових, на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну та рік потому.

‍

Після перегляду фільмів відбулася панельна дискусія «#НаЧасі: Чому цивільні партнерства потрібні Україні». На ній говорили про потребу прийняття інституту реєстрованих партнерств під час повномасштабної війни, про перспективи законопроєкту №9103, а також про те, як кожен та кожна з нас може бути союзниками/цями.

‍

«Ці всі зміни і закон не будуть прийняті, якщо кожен і кожна, хто підтримує цю ідею, не включиться. На жаль, недостатньо просто сказати: «Я — за!». Тому що опозиція до законопроєкту значно більш агресивна і організована. Рада церков, ряд організацій традиціоналістського штибу масово шлють листи депутатам з вимогою не приймати цей законопроєкт.

‍

Тому не треба сподіватися, що все станеться саме по собі. Зрештою, так працює демократія, коли включається кожен і кожна. Що можна зробити: написати листи депутатам з закликом підтримати законопроєкт. Як би це банально не було. Це працює, більшість депутатів дивиться, скільки листів «За» і «Проти». І коли їм шлють сотні листів «Проти», а ті, хто «За», думають, що все і так саме собою станеться, бо це логічно – то ні, так не буде. Тому важлива включеність кожного і кожної» – народна депутатка та авторка законопроєкту №9103 України Інна Совсун.

‍

Представник ГО «ЛҐБТ+ військові за рівні права» Максим Потапович поділився своїми спостереженями:

‍

«Окрім того, що ЛГБТІК+ військові перебувають в окопах і борються з російською агресією, вони мають ще й боротися з українською гомофобією. І ось приклад Міністерства оборони – один із них. Коли вони опублікували лист, що не підтримують цей законопроєкт, висунувши аргумент, що в них немає даних про ЛГБТІК+ військових в українській армії, це стало великим шоком для нас.

‍

Ми звернулися до Міністра оборони Олексія Резнікова: звичайно, ми не маємо «реєстру» ЛГБТІК+ людей в Україні і який відсоток серед них – в армії. Але наше об‘єднання зараз налічує приблизно 300 людей, з них близько 80-100 — відкриті. Це насправді велика цифра, ми не маємо також цифри навіть у тому ж шоу-бізнесі».

‍

Дискусію організувала ГО «Точка Опори ЮА» за підтримки Європейського Союзу.